Forward from: Kiera dy Hardź
Zima
Z halinaŭ sonnaje viarby,
U spakoi ranišniaha cudu,
Nasustrač stomlenamu ludu
Źlatajuć biełaści klubý.
Zichciać na soniejku suviei;
Śniahir jak pieśniu zaviadzie —
Dyk usio navokał padydzié
Pasłuchać kab toj śpieŭ nadziei.
A zýjduć jak ciapłu idei,
Pryroda ścišna padpiavaci
Dy śpievu stanie nadavaci
Zapał mahutnaje zaviei,
Saboj jakaja achinaje,
Dy pucham zimnim nadaraje
Staróie hožaści ziamlu.
Ja ŭ cudu ranišnim staju.
Ja baču vodbliski suviejaŭ,
Laciać klubý jak; śpieŭ zaviejaŭ
Ja čuju níbyta ŭ raju.
Jakoha ‘šče mnie treba cudu ?
Našto mnie niečaje žyćcio ?
Svajoj zimy ja zabyćcio
I tak nikoli nie zabudu.
•••
Зіма
З галінаў соннае вярбы,
У спакоі ранішняга цуду,
Насустрач стомленаму люду
Зьлятаюць беласьці клюбы́.
Зіхцяць на сонейку сувеі;
Сьнягір як песьню завядзе —
Дык усё навокал падыдзе́
Паслухаць каб той сьпеў надзеі.
А зы́йдуць як цяплу ідэі,
Прырода сьцішна падпяваці
Ды сьпеву стане надаваці
Запал магутнае завеі,
Сабой якая ахінае,
Ды пухам зімнім надарае
Старо́е гожасьці зямлю.
Я ў цуду ранішнім стаю.
Я бачу водбліскі сувеяў,
Ляцяць клюбы́ як; сьпеў завеяў
Я чую нíбыта ў раю.
Якога ‘шчэ мне трэба цуду ?
Нашто мне нечае жыцьцё ?
Сваёй зімы я забыцьцё
І так ніколі не забуду.
14.12.2023
@kiera_dy_hardz
Z halinaŭ sonnaje viarby,
U spakoi ranišniaha cudu,
Nasustrač stomlenamu ludu
Źlatajuć biełaści klubý.
Zichciać na soniejku suviei;
Śniahir jak pieśniu zaviadzie —
Dyk usio navokał padydzié
Pasłuchać kab toj śpieŭ nadziei.
A zýjduć jak ciapłu idei,
Pryroda ścišna padpiavaci
Dy śpievu stanie nadavaci
Zapał mahutnaje zaviei,
Saboj jakaja achinaje,
Dy pucham zimnim nadaraje
Staróie hožaści ziamlu.
Ja ŭ cudu ranišnim staju.
Ja baču vodbliski suviejaŭ,
Laciać klubý jak; śpieŭ zaviejaŭ
Ja čuju níbyta ŭ raju.
Jakoha ‘šče mnie treba cudu ?
Našto mnie niečaje žyćcio ?
Svajoj zimy ja zabyćcio
I tak nikoli nie zabudu.
•••
Зіма
З галінаў соннае вярбы,
У спакоі ранішняга цуду,
Насустрач стомленаму люду
Зьлятаюць беласьці клюбы́.
Зіхцяць на сонейку сувеі;
Сьнягір як песьню завядзе —
Дык усё навокал падыдзе́
Паслухаць каб той сьпеў надзеі.
А зы́йдуць як цяплу ідэі,
Прырода сьцішна падпяваці
Ды сьпеву стане надаваці
Запал магутнае завеі,
Сабой якая ахінае,
Ды пухам зімнім надарае
Старо́е гожасьці зямлю.
Я ў цуду ранішнім стаю.
Я бачу водбліскі сувеяў,
Ляцяць клюбы́ як; сьпеў завеяў
Я чую нíбыта ў раю.
Якога ‘шчэ мне трэба цуду ?
Нашто мне нечае жыцьцё ?
Сваёй зімы я забыцьцё
І так ніколі не забуду.
14.12.2023
@kiera_dy_hardz