Про Успѣньє Пресвятеє Богородици (Сплѣньє, Перва Пречиста) на Полѣсьи:
“На Сплѣньє з того жита одрѣзують колоски и роблять того крыжика: каждей збожи шоб насѣньє було — ячмѣнь, овес, морква, привѧзують. Несуть до церкви, и батюшка свѧтить.”
“На Успѣніе, а мы зовемо Сплѣньє, святять всѣ зела: и збо̑жьє, и жито, и ячмѣнь. Можно подкадити зѣльєм, шо свѧтеть на Сплѣньє, — од переляку и од всіого. И коров подкажують, як молоко попсує.”
“Од Ильи берися до ралбы, од Сплѣнья берися до росѣнья.”
“Живе трынадсять недѣль осени. Осень начинається просля Сплѣнья.”
“Сплѣньє — после Спаса через шесть діон.”
“На сплѣньє готуй насѣньє.”
“Як починали жѧти, то помолиться Богу, на колѣна ставши, зожне жмѣньку, веночка скрутить; дожинаючи квѣточку, тоже посвятить на Сплѣньє, дай засевають тым житом.”
“У Слободѣ на Сплѣньє гости. Уже не йдуть на Сплѣньє, а в неделю гостять. Вот минуло Сплѣньє, а субота попала, дак у суботу на неделю. А у староє времьє — под вечор на Сплѣньє.”
“Як гречку сожно̑м, дак ужи злетаютьса перед Сплѣньєм.”
“У Ольпени на Сплѣнку свѧток.”
“Перва Пречиста — в Сплѣньє.”
“Приде Перва Пречиста, свѣтять жито — божья борода, выймуть семена да и кидають, як первы раз сѣють. Як уже дожинає, дожинки, дак и отрезає ету бородку.”
“От у нас уже осень. И буде Первая Пречиста. На Пречисту свѣтять бороду. И вже после гетоє Пречистоє вже робять засевки. Комин таки висѣв у хати. То тре ж нарвать хмелю да хмелем гетым обвезать іого. До гетых засевок то детя ж и зернѧт не бачить.”
“Уже збирають іого к засевкам, то̑лько к засевкам. Повечераіом и вже етого комина женить мати. Як стане сыпать етыє зернета, як стане етыє зернета сыпать, то выповзаєм усю доловку. Те собѣ хапає, а те собѣ хапає. А старым вона вже дѣлить. Гето до Пречистоє, то не женять етого комина и не робеть засевки. Ето Пречиста осенью.”
“На Перву Пречисту улетає чорногуз.”
