Як разумець "памілаванне" 13 палітвязняў да "Дня народнага адзінства"? Палітычныя аналітыкі сыходзяцца ў думцы, што гэта яшчэ ні разу не пачатак "торгу палітвязнямі", на які Лукашэнка мог бы пайсці пад уздзеяннем санкцый.
Валерый Карбалевіч:
"Чаму ўлады адмаўляюцца гуляць нават у імітацыю «гуманізму» і, дарэчы, тым самым дыскрэдытуюць саму фігуру Юрыя Васкрасенскага і ўвесь ягоны праект умоўнага «дыялёгу»?
А таксама змазваецца сэнс новага сьвята «Дзень народнага адзінства». Бо падобнае сьвята, зыходзячы з самой лёгікі ягонай назвы, прадугледжвае нейкія крокі да прымірэньня, кампрамісу, без чаго не бывае адзінства. Маштабнае вызваленьне палітвязьняў магло б надаць гэтаму штучнаму «сьвяту» рысы хоць нейкага станоўчага вобразу.
Аднак не. Усе гэтыя меркаваньні адкінуты ў бок. Бо ня той палітычны сэзон.
13 вызваленых вязьняў — гэта той максымум гнуткасьці, на які цяпер здольны рэжым. А яшчэ — на адстаўку Дзьмітрыя Баскава з пасады старшыні фэдэрацыі хакею. Бо Беларусь маглі выключыць з сусьветных хакейных спаборніцтваў".
Арцём Шрайбман:
"В этих помилованиях я вижу скорее внутреннюю логику. Лукашенко часто повторяет мысль о том, что большинство тех, кто был одурманен в 2020-м, поняли, что он был прав, и отвернулись от своих телеграм-кукловодов.
Как часто бывает с Лукашенко, повторение этого оторванного от социальной реальности тезиса – попытка убедить в нем самого себя. Ему важно отойти от травмы августа-2020, упаковать это в комфортную картину мира, где заблудшие одумались и повернулись обратно к нему, а все это было просто временным помутнением.
Для этого важно, чтобы самые радикальные, известные или активные враги – политзаключенные – публично каялись и обращались к нему за спасением. Это живое подтверждение его желаемой картины миры".
Валерый Карбалевіч:
"Чаму ўлады адмаўляюцца гуляць нават у імітацыю «гуманізму» і, дарэчы, тым самым дыскрэдытуюць саму фігуру Юрыя Васкрасенскага і ўвесь ягоны праект умоўнага «дыялёгу»?
А таксама змазваецца сэнс новага сьвята «Дзень народнага адзінства». Бо падобнае сьвята, зыходзячы з самой лёгікі ягонай назвы, прадугледжвае нейкія крокі да прымірэньня, кампрамісу, без чаго не бывае адзінства. Маштабнае вызваленьне палітвязьняў магло б надаць гэтаму штучнаму «сьвяту» рысы хоць нейкага станоўчага вобразу.
Аднак не. Усе гэтыя меркаваньні адкінуты ў бок. Бо ня той палітычны сэзон.
13 вызваленых вязьняў — гэта той максымум гнуткасьці, на які цяпер здольны рэжым. А яшчэ — на адстаўку Дзьмітрыя Баскава з пасады старшыні фэдэрацыі хакею. Бо Беларусь маглі выключыць з сусьветных хакейных спаборніцтваў".
Арцём Шрайбман:
"В этих помилованиях я вижу скорее внутреннюю логику. Лукашенко часто повторяет мысль о том, что большинство тех, кто был одурманен в 2020-м, поняли, что он был прав, и отвернулись от своих телеграм-кукловодов.
Как часто бывает с Лукашенко, повторение этого оторванного от социальной реальности тезиса – попытка убедить в нем самого себя. Ему важно отойти от травмы августа-2020, упаковать это в комфортную картину мира, где заблудшие одумались и повернулись обратно к нему, а все это было просто временным помутнением.
Для этого важно, чтобы самые радикальные, известные или активные враги – политзаключенные – публично каялись и обращались к нему за спасением. Это живое подтверждение его желаемой картины миры".